Powered by Invision Power Board


  ОтветитьНовая темаСоздать опрос

> Іван Сірко
Козак
Отправлено: Апр 18 2010, 14:44
Цитата


Новачок


Группа: Пользователи
Сообщений: 6
Пользователь №: 2
Регистрация: 15-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: нет



Сірко Іван Дмитрович (запорозький гетьман 1659-1680) – військовий геній козацької доби, вінницький полковник (1658-1660), ізюмський полковник 1646-1657, учасник Хотинської битви (1621) і визвольної війни українського народу (1648-1654). В жовтні 1645 року під час війни Франції з Іспанією керував 5-тисячним козацьким корпусом в боях у Фландрії під командуванням Людовіка де Бурбона і прославились при штурмі фортеці Дюнкерка: загін Івана Сірка за одну ніч хитрістю захопив Дюнкерк – стратегічну твердиню на Північноатлантичному узбережжі Франції, за що французи встановили йому пам'ятник край Ла-Маншу, який стоїть донині як німий докір українцям, що не шанують своїх істинних героїв.

З 1663 року Сірко проживав на Запорозькій Січі, де протягом 15 років обирався кошовим отаманом і боровся проти польсько-шляхетських та турецько-татарських загарбників. Прославився здобуттям турецької фортеці Очаків у червені 1670 року та гучним розгромом 40-тисячного турецько-татарського війська, яке взимку 1675 року здійснило невдалу спробу знищити Чортомлицьку Січ, де полягло близько 14 тисяч яничарів при втратах з боку запорожців лише 50 козаків. Іван Сірко був першим полководцем, що форсував Сиваш під час Кримського походу у серпні 1676 року, коли запорожці, на відплату за зимовий напад на Січ, вогнем і мечем знищили у Криму крім дрібних селищ, такі міста як Козлов (татарське Хазлев, сучасна Євпаторія), Карасів і навіть ханську столицю Бахчисарай, звідки хан ледве встиг вислизнути з усіма своїми султанами та мурзами і втік у Кримські гори. Загалом славетний козацький полководець здійснив 55 військових походів, не зазнавши жодної поразки в битвах. Його ім’я наводило жах на ворогів. Польський король Ян Собеський писав про нього: «Сірко – воїн славний і в ратній справі великий мастак». Історики прирівнювали його до Чингізхана та Тамерлана. Татари називали Сірка урус-шайтаном, тобто руським дияволом, а татарські матері лякали його іменем своїх дітей.

Іван Сірко був могутньою особистістю серед усіх низових козаків за всіх часів існування Запорозької Січі. Родом він був з козацької слободи Мерефи за 24 верстви від Харкова. Легенда про народження Сірка свідчить, що «він з’явився на світ із зубами, і тільки-но повитуха піднесла його до столу, від одразу ж ухопив звідти пиріг з начинкою і з’їв його. Це нібито було знамення того, що йому судилося увесь свій вік гризти ворогів». З рукописної хроніки ХVІІ ст. відомо, що «Бог вибрав Сірка, поклавши свій знак з правого боку на губі, як червоний плат». За переказами, Сірко був превеликий характерник! – тобто мав зв’язок з вищою силою. Хто лишень задумає воювати з ним – він уже знає. Турки недарма його прозвали «шайтаном».

Іван Сірко був найвидатнішим з отаманів-гетьманів Війська Запорозького і найдовше займав цю посаду за всю історію козацтва: обирався багаторазово, щонайбільше вісім разів поспіль, – таким був його авторитет серед козаків. Показово, що на Переяславській раді (1654) І.Сірко відмовилися од клятви на вірність московському царю й подався на Січ. Будучи обраним січовим гетьманом, він не змінив своїх поглядів і послідовно провадив політику на збереження незалежності Запорізької Січі. В 1672, зваживши, які нікчеми брали до своїх рук гетьманську булаву, Сірко вирішив добитися гетьманства на Україні. Ця звістка швидко дійшла до Москви, і там, знаючи військові здібності Сірка, та його вдачу й прагнення до повної незалежності, вирішили за всяку ціну не допустити його до гетьманства. За наказом царського уряду (19.04.1672) Сірка ув’язнили реєстрові лівобережні козаки Івана Самойловича, коли він супроводив полоненого мурзу Тенмамбета до московського боярина П.Ромадовського в Курськ. Без суду й слідства Сірко був засланий до Сибіру, в Тобольськ, а Самойлович, як вірний підніжок московського царату, був призначений гетьманом Лівобережної України. Визволення Сірка сталося внаслідок військового походу турецького султана Магомета-ІV разом з кримським ханом Селім-Гіреєм на чолі 200-тисячного війська, що вдерлося на Поділля у 1672 році і взяло в облогу Кам’янець-Подільський. Польський король Ян Собеський втрутився у справу звільнення Івана Сірка, і ці обставини змусили московського царя повернути запорозького гетьмана з заслання; влітку 1673 року Сірко повернувся на Січ.

Провадячи усе життя на війні, Сірко разом з тим вирізнявся великодушністю й винятковою безкорисністю, тому ніколи не переслідував слабого ворога, а після битви ніколи не привласнював військової здобичі. На війні він був беззавітно хоробрий і дивовижно винахідливий; він умів з десятками козаків розбивати сотні ворогів, а з сотнями молодців перемагати тисячі супротивників. Наприклад під час Кримського походу 1676 року І.Сірко з кількома тисячами козаків кілька днів відбивав наступ 50-ти тисячного татарського війська, утримуючи Сивашську переправу до повернення козацьких загонів з Криму. Ім'я його, як полководця, було оточене ореолом непереможності. Іванові Сіркові судилося прославитися навічно й заслужити всенародну любов. Ще за життя про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. На всесвітньо відомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» відтворено образ славного козака (І.Сірко – центральний персонаж картини; лист писано 23 вересня 1676 року). У 1680 році славетний гетьман занедужав і подався на свою пасіку у Чорному лісі, в 5 верстах від Чортомлицької Січі, біля села Грушівка, де й помер (01.08.1680). «Доправлений водою» до Січі легендарний гетьман був похований на запорозькому цвинтарі неподалік Чортомлицької Січі з усіма належними почестями своїм наступником, кошовим отаманом Іваном Стягайлом. Однак надгробний камінь з написом було знищено російським військом при розорені Чортомлицької Січі у 1709 році. Більш пізня могила Івана Сірка з надгробним каменем (з помилковою датою смерті) знаходиться в сучасному селі Капулівка (устя р.Чортомлик поблизу м.Нікополя).


--------------------
Вольному – Воля, скаженому – круча, спасенному – рай.
PMEmail Poster
Top
киянин
Отправлено: Апр 19 2010, 12:43
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Якраз зараз читаю невеличку книжку про Сірка. Виявляється, що навіть прикордонні татари приходили до нього зі скаргами, бо знали про те, що він справедливо розсудить їх.

Багато інформації про Сірка дивиться за цими лінками

http://www.ukrainstvo.info/ivan-sirko.html]http://www.ukrainstvo.info/ivan-sirko.html
http://www.cossackdom.com/book/booksirko.html
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Апр 19 2010, 12:51
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Говорят, что атаман запорожских казаков Иван Сирко:

# Не проиграл ни одного сражения
# Подписал знаменитое письмо запорожцев турецкому султану
# Участвовал во взятии крепости Дюнкерк во время Тридцатилетней войны
# После смерти атамана казаки побеждали врагов, выставляя вперед его отрезанную руку
# В 1812 году руку Ивана Сирко три раза обнесли вокруг занятой французами Москвы, и судьба войны была решена
# Его называли оборотнем и характерником, а турки — Урус-Шайтаном.

(IMG:http://s43.radikal.ru/i102/1004/ba/c9a12296cd93.jpg)
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Апр 19 2010, 13:10
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



(IMG:http://s60.radikal.ru/i168/1004/2e/6a65b7778c9c.jpg)

В 1644 году Богдан Хмельницкий как военный писарь Войска Запорожского в Варшаве встречался с послом Франции графом де Брежи. Через год был таки подписан договор-контракт, и 2500 казаков через Гданьск по морю добрались до французского порта Кале.

Возглавляли этих кондотьеров полковники Сирко и Солтенко. Впереди их ожидали интереснейшие события — осада и штурм неприступной испанской крепости Дюнкерк (которую называли «ключом от Ла-Манша»). Последнюю неоднократно во время многих конфликтов пытались взять французы, но всегда безрезультатно... Казаки «разобрались» с неприятелем за несколько дней.

Следующее упоминание о Сирко находим лишь в 1653 году, когда он после Жванецкой кампании во время Национальной революции догнал со своим отрядом союзников Богдана Хмельницкого — крымских татар — и наголову разгромил их, освободив «ясыр», пленников-подолян. В следующем году он выступает против Переяславской рады, как и большинство запорожцев отказываясь от присяги московскому царю Алексею Михайловичу.

(IMG:http://i045.radikal.ru/1004/7c/01092986f225.jpg)

Во второй половине 50-х годов Сирко уже винницкий полковник. Именно тогда он стал известен как очень импульсивный и непредсказуемый воин. После победы гетмана Ивана Выговского над московитами под Конотопом в 1659 году Сирко во главе запорожцев наносит поражение союзникам гетманцев — крымским татарам под Аккерманом и опустошает степной Крым. Через несколько месяцев он также неожиданно (о какой-либо логике нечего и говорить!) отказывается ставить свою подпись, даже в присутствии гетмана Юрия Хмельницкого, под Переяславскими статьями 1659 года. Это был еще более неравноправный договор с Кремлем. Кошевой выступал и против Гадячского соглашения 1658 г. между Речью Посполитой и Гетманской Украиной.

А уже в конце 1660 года Сирко окончательно порывает с Ю.Хмельницким и отправляется на Чартомлыцкую Сечь. Авторитет среди сечевиков он завоевал в походах на Крым 1663—1664 гг., когда освободил из неволи десятки тысяч христианских пленников. В течение десятилетия этот воин неоднократно меняет политическую ориентацию: то содействует победе промосковски настроенного Ивана Брюховецкого в борьбе за гетманскую булаву, то оставляет ряды его сторонников; то воюет с войсками правобережного гетмана Павла Тетери и его польскими союзниками, то вместе с поляками борется с гетманом Петром Дорошенко...

В 1667—1668 годах Сирко несколько неожиданно отходит в тень, став полковником Харьковского слободского полка (дислоцировавшегося в Мерефе). «Там он поддерживает связи с предводителем крестьянской войны в Московщине С.Разиным. В 1672 г. полтавский полковник Ф.Жученко арестовывает Сирко и передает представителям царской администрации», — пишет Виктор Горобец, доктор исторических наук из Киевского Национального университета. Кошевого отправили в ссылку в Сибирь. Однако благодаря заступничеству польского короля Яна ІІІ Собеского Иван Сирко возвращается в Украину (декабрь 1673 года).

В последний период жизни полководец принимает участие в десятках походов на Крым, а также на стороне московских войск в Чигиринском противостоянии (во время первого и второго походов турецко-татарского войска в 1677 и 1678 годах). В 1680 году Сирко готовится к очередному походу на Крым... В «Літопису» Самийла Величко читаем: «...того ж літа, 1 серпня, преставився від цього життя в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко... поховано його знаменито... з превеликою гарматною й мушкетною стрільбою і з великим жалем всього Низового війська. Бо це був справний і щасливий вождь, який з молодих літ аж до своєї старості ...не тільки значно воював за Крим і попалив в ньому деякі міста, але також погромлював у диких полях... численні татарські чамбули і відбивав полонений християнський ясир».
(IMG:http://s19.radikal.ru/i192/1004/5d/5a031a00f356.jpg)
PMEmail PosterWWW
Top
Sevruk
Отправлено: Апр 22 2010, 08:37
Цитата


Користувач
*

Группа: Пользователи
Сообщений: 31
Пользователь №: 9
Регистрация: 21-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 4




СИРКО

"Як умру,одрижьте мою руку;
то будэ вам защита"

По-над Сечью, по-над Запорожьем,
Будто лебедь,ангел пролетал.
Он искал Сирко на свете Божьем,
Атамана мёртвого искал.
С давних пор его похоронили
Отрубивши руку,казаки-
Триста лет уже лежит в могиле
Запорожский батька без руки.
И с его отрубленной рукою
Казаки идут из боя в бой,
Дорожат,как силою живою,
Трёхсотлетней высохшей рукой.
Райских врат Сирку земля дороже,
И лежать ему под ней легко;
Мертвецы на суд уходят Божий-
Не является один Сирко.
Бог всё ждал,терпенье расточая,
Но апостол Пётр уже не ждал,
И,тайком от Господа,из рая
Он на поиск ангела послал.
Пролетел тот ангел надПолтавой,
За Днепром свернул на Рог Кривой,
Видит-всё казачество со славой
Собралось на беспощадный бой.
В поднебесье слышится их пенье-
Песня подголоска высока,
Все на смерть идут без сожаленья,
Впереди них-мёртвая рука!
Где им тут до ангельской заботы:
От родных домов-одна зола!
В чистом небе реют самолёты,
Над землёй-пороховая мгла.
Ангел сразу повернул на ветер,
К Чертомлыку быстро долетел,
На погосте,при вечернем свете,
У кургана отдохнуть присел.
Вдруг глядит: курган могильный дышит,
Колыхается высокая трава,
И,ушам своим не веря, слышит
Из кургана громкие слова:
"Вижу я все горести и муки
От врагов в моём родном краю;
Нужен ли я Господу - безрукий
Богомолец - в праведном раю?
Как смогу я там перекреститься,
Если нет давно моей руки,
Если с ней уже привыкли биться,
Не бояся смерти,казаки.
Сколько к Богу их уйдёт сегодня
Целыми полками на конях!
Я ж прошу лишь милости Господней:
Полежать подольше мне в степях".
Взвился ангел.По дороге к раю
Над Украйной пролетает вновь,
Среди звёзд вечерних обгоняя
Души убиенных казаков.
Путь далёк. Увидел ангел снова
Божьи врата только поутру;
Что слыхал-от слова и до слова-
Передал апостолу Петру.
Пётр видал и не такие виды,
Ключарем недаром послужил;
Накануне общей панихиды
О Сирке он Богу доложил.
Бог в ответ слегка развёл руками,
Приказал зажечь ещё свечей:
"Что ты будешь делать с казаками,
С непокорной вольницей Моей! ".

Николай Туроверов
PMEmail Poster
Top
киянин
Отправлено: Май 6 2010, 10:21
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Кстати, если по Ивану Сирку возникнут какие-либо вопросы - задавайте. У меня есть книжка про него из серии украинских полководцев, там есть интересные материалы, которые пока нельзя найти в интернете.
PMEmail PosterWWW
Top
Sevruk
Отправлено: Май 6 2010, 11:49
Цитата


Користувач
*

Группа: Пользователи
Сообщений: 31
Пользователь №: 9
Регистрация: 21-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 4



Ось краще назву книги та її автора скажіть будь- ласка.
PMEmail Poster
Top
киянин
Отправлено: Май 6 2010, 15:20
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Кошовий отаман Іван Сірко (серія "Наші полководці")
Володимир Маслійчук, Юрій Мицик, Київ 2007, 76 с. (невеличка). Придбав у магазині Знання (на Хрещатику) за ціною 8,5 грн.
PMEmail PosterWWW
Top
0 Пользователей читают эту тему (0 Гостей и 0 Скрытых Пользователей)
0 Пользователей:

Topic Options ОтветитьНовая темаСоздать опрос

 


Текстовая версия