Powered by Invision Power Board


  ОтветитьНовая темаСоздать опрос

> Антропологічні дані щодо ранніх словян, літописи та сучасні дослідження
киянин
Отправлено: Апр 19 2010, 13:25
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



(IMG:http://s005.radikal.ru/i210/1004/e8/a7c4b57efbd7.jpg)
Джерело: История на войните, Болгарія

Як бачимо, колір волосся слов'ян за свідченнями візайнтійського джерела був ані світло-русявим, ні темним. Це може означати, що вони були або темно-русі, або серед них були носії обох вищеназваних варіантів.
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Апр 21 2010, 23:36
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



В своей работе "Славянская Европа VII-VIII вв." (изд-во Вече, 2008), стр 302-303, С.В. Алексеев указывает, что "волыняне, судя по позднейшим средневековым захоронениям, обладали удлинённой головой, широким лицом, сильно выступающим носом. Это сочетание славянской широколицести с типичными чертами всех европеоидов мы видим и у южных и западных соседей волынян - древлян, уличей, тиверцев. Они, особенно потомки антов, отличались лишь несколько менее вытянутой головой. Значительно отличались - более узким лицом, чуть менее выступающим носом, средних размеров головой - только поляне. Здесь иногда видят сильнее проявлявшуюся в них кровь иранских кочевников (ссылка на Восточные славяне, 2002, аннотация автора - внешние особенности дреговичей сложились позднее, в ходе смешения с балтами к северу от Припяти). Не исключено, что это следствие в том числе вторжения с Левобережья в VIII племен волынцевской культуры. Именно это вторжение положило начало истории Киева..."

Пару комментариев. О волынянах, древлянах, тиверцах и уличах автор говорит как об альпиноидах (возможно, в основном - гориды), о полянах как о понтоидах (в данном случае, микс славян и иранцев алано-болгар и более ранних скифов и сарматов). Когда речь идёт о позднейшем изменении облика части древлян вследствие смешения с балтами, то по всей видимости, имеется ввиду изменения в пользу увеличения балтоидного антропологического элемента. Но как мы видим, в Полесье балтоидный элемент хоть и ощущается, но жители украинского Полесья на порядок более темно-пигментированные жителей беларусского, хоть и родственного им. Говоря о племенах волынцевской культуры, автор подразумевает в основе их славян-северов, на втором месте - балтов, на третьем - иранцев (алано-болгар салтовской культуры) и на четвертом - тюрок. Об этом идёт речь в следующей главе про северов.
PMEmail PosterWWW
Top
Lemko
Отправлено: Апр 22 2010, 09:30
Цитата


Ветеран форуму
**

Группа: Пользователи
Сообщений: 98
Из: Львів
Пользователь №: 3
Регистрация: 16-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 2



не дуже зрозуміло, а можна більшого розміру зображення7


--------------------
DOCTRINA MULTIPLEX, VERITAS UNA
PMEmail Poster
Top
киянин
Отправлено: Апр 22 2010, 09:52
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Це болгарська, я також викладував текст українською, але не можу згадати, де саме...
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Апр 22 2010, 09:58
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



С.В. Алексеев "Славянская Европа VII-VIII, стр 304-305:

"Итогом происшедшего в VIII в. смешения с балтами стал немного отличающийся от более западных славян внешний облик северян. Это выразилось прежде всего в средней ширине лица при обычной славянской широколицести. Позднее тот же признак обрели и другие расселившиеся в балтских землях славяне - радимичи, дреговичи. Но в целом облик всех их оставался типичен для раннесредневекового славянства."

Комментарий:
1. Автор указывает на мезокефалию северян.
2. Наверняка подразумевается вливание нордоидного компонента от балтов.
3. Вероятно, в целом большинство северян все же остались альпиноидами.
4. Автор также указывает на наличие иранского элемента салтовских алано-болгар. Это даёт возможность предположить наличие понтоидного элемента среди северян. Тем не менее, алано-болгары жили хоть и рядом, но отдельно от славян и дольше всех с ними не смешивались (там же).
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Апр 28 2010, 16:52
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Найдавніші історичні витоки слов’янства за даними антропології
Сергій Сегеда
(IMG:http://s45.radikal.ru/i107/1004/6f/d8448027d584.jpg)
Питання етногенезу та етнічної історії слов’янських народів належать до кола тієї проблематики, інтерес до якої у вітчизняній і зарубіжній історіографії не вщухає принаймні відтоді, коли Нестор-літописець спробував дати відповідь принаймні на одне із них, обґрунтувавши в “Повісті временних літ” свою дунайську теорію походження слов’ян.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. до їх висвітлення долучились представники тоді ще молодої науки – антропології, дані якої дозволяють реконструювати важливі аспекти етногенетичних процесів, а саме: з’ясувати шляхи міграцій первісних людських колективів; висвітлити роль окремих компонентів, які брали участь у формуванні давніх і сучасних народів; намітити напрямки їх генетичних зв’язків1. Доведено, що антропологічні дані зберігають свої інформаційні можливості навіть тоді, коли йдеться про дуже віддалені історичні епохи. Особливо цінним джерелом інформації є одонтологічні* ознаки, які дають змогу безпосередньо порівнювати давні та сучасні популяції: жодна інша система морфологічних маркерів, які використовуються в сучасній антропології, не надає таких можливостей.

Одонтологія - розділ антропології, який вивчає міжгрупову мінливість расоводіагностичних ознак бу дови зубів.


Відомо, що сучасні слов’янські народи за своїми фізичними характеристиками істотно відрізняються між собою. На думку багатьох фахівців, в ареалі західних, східних і південних слов’ян виокремлюється принаймні п’ять антропологічних комплексів, або груп популяцій, а саме: біломоро-балтійська, яка охоплює північних росіян, більшість білорусів, частину поляків; східноєвропейська, властива більшості росіян і частині білорусів; дніпровсько-карпатська, поширена серед українців, словаків, частини чехів; понтійська, типовими представниками якої є болгари, та динарська, представлена серед слов’янської людності Балкан, надто чорногорців2. Біломоро-балтійська і східноєвропейська група популяцій належать до кола північних, а понтійська і динарська – південних європеоїдів. Що ж до дніпровсько-карпатського комплексу, то він є проміжною ланкою між північними і південними європеоїдами, більшою мірою тяжіючи до останніх3.

Приналежність сучасних слов’янських народів до різних гілок європеоїдів все ж не заперечу є того факту, що середньовічні слов’яни Центральної, Східної і Південної Європи мали багато спільних рис, а саме: доліхомезокранію, середню ширину обличчя (здебільшого різко профільованого) й середнє чи значне випинання носа4. Схожість деяких провідних характеристик, властивих більшості слов’янських краніологічних серій Х – ХІІI ст., дає підстави для пошуків прабатьківщини і “вихідного” морфологічного типу слов’янських народів. Їх можна вести за допомогою ретроспективного методу, застосування якого виправдане консервативн істю більшості спадкових фізичних рис людей, які самі по собі мало змінюються в часі. Останнє дозволяє визначити ступінь генетичної спорідненості поколінь, розділених тисячоліттями, причому лінію спадковості можна реконструювати навіть тоді, коли в антропологічному вивченні окремих історичних епох наявні “білі плями”, зумовлені відсутністю вихідних даних.

Підвалини сучасних уявлень про антропологічні витоки слов’янських народів заклав визначний чеський учений-славіст – яскравий представник французької антропологічної школи – Любомир Нідерле. Узагальнивши широкий комплекс археологічних і антропологічних даних, він відмовився від власного попереднього висновку про довгоголовість і світлу пігментацію “праслов’ян”, вказавши, що предки сучасних слов’янських народів не могли бути антропологічно однорідними. “Безсумнівно, – зауважив дослідник із цього приводу, – що вони не відзначались ні чистотою раси, ні єдністю фізичного типу...”5. Різноманітність фізичних характеристик слов’янських племен пояснюється тим, що на їхній “прабатьківщині”, яка, за Л. Нідерле, охоплює Східну Польщу, Полісся, Поділля, Волинь і Київщину, стикалися ареали північноєвропеоїдної доліхокефальної світлопігментованої та південноєвропеоїдної брахікефальної темнопігментовано ї малих рас, або груп популяцій. Тут здавна мешкали носії різних антропологічних варіантів, жоден із яких не може вважатись “власне праслов’янським”. Все ж їхні довготривал і контакти, які передували виникненню праслов’янської спільноти, сприяли формуванню деяких спільних рис, завдяки яким предки слов’ян відрізнялись від предків германців, фінів, фракійців чи іллірійців.


На думку сучасної російської дослідниці Т. І. Алексєєвої, до них, передусім, належить відносна широколицість – ознака, яка в добу неоліту-енеоліту була широко розповсюджена на території Центральної, Східної та Північної Європи. На півночі ареал широколицьості обмежувався верхньою та середньою течією Західної Двини, на півдні – лівими притоками середньої течії Дунаю, на заход і – верхньою та середньою течіями Вісли, на сход і – нижньою течією Дніпра (рис. 1). У його північній частині широке обличчя здеб ільшого поєднувалось із видовженою (доліхокранною), у південній – як з доліхокранною, так і мезокранною формою черепа6.

Широколицість і доліхокранія – риси, властиві носіям ранньонеолітичної нарвсько ї культури і племенам шнурової кераміки енеолітично ї доби Південної Балтії та частині людності фатьянівсько ї культури доби бронзи7. Що ж до мезокранних широколицих форм, то вони в добу енеоліту були розповсюджені в Північно-Західному Причорномор’ ї і Подунав’ї, де межували з мезокранними вузьколицими варіантами Балканського півострова8.

Коментуючи ці висновки Т. І. Алексєєвої, російський археолог В. В. Сєдов, який володів методикою краніологічних досліджень, зауважив, що звернення до палеоантропологічних матеріалів віддалених історичних епох, метою яких є пошуки генетичних витоків слов’янських народів, є буцімто неправомірним. “Зіставлення антропологічних матеріалів, розірваних тритисячолітнім періодом панування обряду трупоспалення, – писав він у монографії, опублікованій наприкінці сімдесятих років минулого століття, – носить гіпотетичний характер і не може бути використане для серйозних висновків. Зокрема, для розв’язання конкретних питань етнічної історії слов’янства воно абсолютно нічого не дає”9.

Це твердження було надто категоричним. Згодом Т. І. Алексєєва показала, що за специфічними пропорціями основних розмірів черепа і лицевого скелета (співвідношення висоти черепа до півсуми поздовжнього та поперечного діаметрів, висоти обличчя до висоти черепа, ширини носа до ширини обличчя) середньовічні слов’яни доволі чітко відрізнялись від середньовічних германців, виявляючи спорідненість з балтами. В основі цієї диференціації лежить гетерогенність населення попередніх історичних епох, зокрема племен культур шнурової кераміки, які були широко розселені на території Північної і Центральної Європи. В їхньому антропологічному складі виокремлюється два компоненти, а саме: відносно високоголовий, з низькими орбітами і доволі широким носом, і відносно низькоголовий, з високими орбітами і вузьким носом. Перший із них, згодом представлений серед слов’ян і балтів, був поширений в Південно-Східн ій Балтії, другий, властивий середньовічним германцям – на Півночі Західної Європи10. З цього, всупереч твердженням В. В. Сєдова, можна зробити принаймні два важливих етногенетичних висновки, а саме: поперше, уже в добу енеоліту–бронзи предки германців, балтів і слов’ян займали різні ареали; по-друге, антропологічні дані, принаймні опосередковано, свідчать на користь тези про давню балто-слов’янську спільність, яку обстоюють фахівці-мовознавці.

Розглядаючи питання про найдавніші морфологічні витоки слов’янства, Т. І. Алексєєва чомусь не залучила даних з антропології неолітичних племен гребінцево-накольчастої кераміки Подніпров’я, які залишили пам’ятки культур дніпро-донецької спільності. Згідно з радіокарбонними визначеннями, вони датуються серединою VII – серединою ІІІ тис. до н.е.11.


На думку відомого вітчизняного археолога Дмитра Телегіна, безпосередніми предками дніпро-донецьких племен були носії дніпроприп’ятської і донецької мезолітичних культур, що мешкали на Волині, Поліссі і в лісостеповій зоні межиріччя Дніпра та Сіверського Дінця. У ранньому неоліті вони активно просувались у степове Подніпров’я, асимілюючи місцеву людністю. Саме в цій зон і України, надто в Надпоріжжі та Приазов’ї, досліджено більшість великих колективних некрополів неолітичної доби: Маріупольський, Вільнянський, Вовнизький, Нікопольський, Ясинуватський, Лисогірський та ін. Крім того, вони відомі в південній частині Середньої Наддніпрянщини (Бузьки, Олександріївський, Осипівка, Засуха тощо) і на півночі Криму (Долинка). Згадані пам’ятки, які дістали назву могильників маріупольського типу, були залишені людністю трьох споріднених культур дніпро-донецької спільності – надпорозької, києво-черкаської і донецької. Під час розкопок цих унікальних пам’яток виявлено понад тисячу кістяків, для яких характерне випростане положення на спині12.

Аналіз антропологічних матеріалів із неолітичних некрополів України показав, що людність дніпро-донецької спільності належала до своєрідного варіанта протоєвропейського (пізньокроманьйонського) типу, який радянські фахівці-антропологи називали по-різному: В. В. Бунак – “вовнизьким”13, Г. Ф. Дебец – “кроманьйонським в широкому розумінні”14, І. І. Гохман – “надпорізькоприазовським”15. За їх висновками, він мав північне походження. “Кісткові рештки людей пізнього палеоліту та мезоліту Східної Європи, – писав із цього приводу Г. Ф. Дебец, – належать, принаймні у своїй більшості, людям південного походження, люди ж дніпродонецької культури є переселенцями з північних областей або їхніми безпосередніми нащадками”16. За своїми краніологічними характеристиками (загальна масивність, сильний розвиток рельєфу, високе і широке обличчя, дуже низькі орбіти, помірна ширина носа тощо) населення дніпро-донецької спільності загалом близьке до носіїв неолітичних культур гребінцевої і гребінцево-накольчастої кераміки північної смуги Євразії17.

За підсумками сучасних досліджень, в антропологічному складі дніпро-донецьких племен виразно простежується два компоненти. Перший із них, що характеризується дол іхокранією, середньовисоким, добре профільованим обличчям, склався на місцевій основі, успадкувавши риси тієї частини мезолітичної людності України, яка представлена скорченими похованнями в могильниках Василівка І і Василівка ІІІ. Другий компонент, який характеризується мезокранією і ослабленим горизонтальним профілюванням обличчя, пов’язаний з прибулими племенами. Носіям обох компонентів були властиві низькі орбіти, середньоширокий ніс з високим переніссям, а головне – широке (у носіїв першого варіанта – 143,5-147,5 мм) і виключно широке (серед представників другого варіанта – 149- 159 мм) обличчя18. (рис. зверху).

Опосередкованим свідченням складної етнокультурної ситуації, що склалась в Нижньому Подніпров’ї після появи тут нових племен, є численні ушкодження, виявлені на кістяках похованих у могильниках дніпродонецької спільності. Так, на черепі № 16 із Василівки ІІ зберігся слід від удару списа чи стріли; на черепі № 18 – округла вм’ятина від удару тупим предметом; на черепі № 64 із Ясинуватки – пролом овальної форми, що став причиною смерті19.

Аналіз краніологічних матеріалів показує, що риси першого – місцевого – компонента, який простежується в антропологічному складі дніпро-донецьких племен, переважали на півночі ареалу дніпро-донецької спільності – у Середній Наддніпрянщині і, можливо, на Волині, в басейнах Прип’яті й Німану та на верхньому Дніпрі. Ці регіони України і Білорусі охоплюють ареали київсько-черкаської, волинської, німанської культур і прип’ятськополіський варіант дніпро-донецької спільності. За своїми керамічними комплексами, знаряддями праці і традиційними формами ведення господарства – мисливством і рибальством – вони знаходять аналогії з хронологічно близькими пам’ятками Південної та Південно-Східної Польщі, відомими під назвою “культура дольково-гжебекової кераміки”20. Вказавши на спільні риси цих формацій, Дмитро Телегін об’єднав їх в один “віслодніпровський блок”21.


Прикметно, що саме в ареалі вісло-дніпровського блоку культур гребінцево-накольчастої кераміки зосереджені дуже архаїчні слов’янські гідроніми, окремі з яких є похідними ще від індоєвропейської праоснови22. Найархаїчніші, за висновками відомого російського лінгвіста О. М. Трубачова, локалізуються в Наддністрянщині (Сопот, Мочац, Стебник тощо), на Волині (Стир, Стубло, Жерев та ін.) і Середній Наддніпрянщині (Трубіж, Говтва, Супой тощо)23. Доволі велика група давньослов’янських гідронімів досліджена в Пороссі (Тупча, Гобежа, Росава, Гончища) і на Ірпені (Ірпінь, Бабка)24. Значна кількість автохтонних слов’янських водних назв (Вижва, Вілія, Іква, Клязьма, Небель, Прип’ять, Утора) зафіксована в межиріччі Західного Буга і Случі – притоки Горині25.

Сукупність археологічних і лінгвістичних даних, на думку Дмитра Телегіна, дає підстави розглядати широколицих носіїв вісло-дніпровського блоку культур гребінцево-накольчастої кераміки ІV – III тис. до н. е. як давніх предків слов’ян. Застосовуючи ретроспективний метод аналізу, він дійшов висновку про безперервність етногенетичних процесів у Південно-Східній Польщі, на Волині, Поліссі та Поділлі від неолітичних часів і аж до третьої чверті І тис. н. е., коли в окресленому ареалі сформувались ранньослов’янські археологічні культури типу Прага-Корчак-Пеньківка26.

Подібні процеси відбувалися і в північній зоні поширення неолітичних культур гребінцево-накольчастої кераміки, де формувались прабалтські племена. Існує думка, що на початковому етапі свого мовно-культурного розвитку вони були споріднені з праслов’янами. За висновками російського археолога й історика О. Я. Брюсова, балто-слов’янська мовно-культурна спільність склалась у ІV тис. до н. е.27. Болгарський мовознавець В. І. Георгієв вважав, що вона сформувалась дещо пізніше, виділяючи такі етапи балто-слов’янських мовних взаємин: балто-слов’янський (ІІІ тис. до н. е.), перехідний (рубіж ІІІ – ІІ тис. до н. е.), відособлення слов’ян (середина ІІ тис. до н. е.)28.

Опосередкованим аргументом на користь висновків про балто-слов’янську спільність, що мала місце в минулому, є підсумки антрополого-одонтологічних досліджень давньої людності Східної Європи, проведених автором даного повідомлення.

Аналіз одонтологічних ознак краніологічних серій із неолітичних некрополів поблизу селищ Ясинуватка і Нікольське, розташованих в Надпоріжжі, показав, що для них властива відсутність чотиригорбикових форм перших нижніх молярів – головного показника редукції зубів, лопатоподібних верхніх медіальних різців, дистального гребеня тригоніда і колінчатої складки метаконіда на першому нижньому молярі. Крім того, для них властивий низький рівень редукції гіпоконуса другого нижнього моляра (10,5 – 14,3 %) і підвищена частота шестигорбикових перших нижніх молярів (9,1 %)29. В обох серіях, що дуже близькі між собою, беззастережно домінують риси архаїчного варіанта т.зв. середньоєвропейського типу, характерною рисою якого є невисокий рівень редукції зубної системи і низька “питома вага” ознак “східної”, тобто монголоїдної орієнтації , надто лопатоподібної форми різців, дистального гребеня тригоніда, колінчатої складки метаконіда – провідних одонтологічних характеристик, які доволі чітко диференціюють носіїв різних антропологічних варіантів Євразії30.

“Середньоєвропейська” лінія в будові зубів давнього населення України, започаткована людністю неолітичної доби, надалі простежується серед племен ямної культури епохи бронзи (середина ІІІ – початок ІІ тис. до н. е.) лісостепової зони Середньої Наддніпрянщини; окремих скіфських груп (І тис. до н. е.) цього ж регіону; частини носіїв черняхівської культури (ІV ст. н. е.), в творенні якої брали участь і прадавні слов’янські племена; окремих груп давньоруської людності Дніпровського Правобережжя31.

Що ж до Південної Балтії і суміжних регіонів Східної Європи, то носіями середньо-європейських одонтологічних варіантів тут була людність фатьянівської культури доби бронзи (ХVІІІ – ХІV ст. до н. е.), а згодом – середньовічні балтські племена Південно ї Балтії32.

У наші дні ареал середньоєвропейського комплексу, де спостерігаються й “вкраплення” інших європеоїдних одонтологічних варіантів (північного грацильного, північного реліктового та південного грацильного), охоплює майже всю територію Литви33, південну Латвію34, центральну, і, особливо, південну територію європейської частини Російської Федерації, деякі центральні і південні райони Білорусі35, майже всю територію України36.


За спостереженнями латиської дослідниці Ріти Гравере, малоредуковані різновиди середньо-європейського типу нині представлені в тих регіонах Південної Балтії, Білорусі й Рос ії, де в І – на початку ІІ тисячоліття локалізувались масивні широколиці балтські та слов’янські племена: ятвяги, жемайти, латгали, полоцькі і смоленські кривичі тощо37. Ця закономірність певною мірою простежується й на теренах сучасної України: схожі одонтологічні варіанти розповсюджені в тих регіонах Правобережного Полісся та Волині, де в княжу добу мешкали нащадки літописних волинян і древлян – представники відносно масивних, широколицих краніологічних типів38.

Загалом аналіз даних, які стосуються епохальної динаміки одонтологічних характеристик балтів і слов’ян, дає підстави погодитися з думкою російського вченого О. О. Зубова про те, що середньоєвропейський одонтологічний тип “відображає властивості єдиного субстрату, на основі якого формувались фізичні особливості балтських і слов’янських народів”39.

Отже, з наведеного можна зробити висновок, що найдавніші антропологічні витоки слов’ян слід шукати в середовищі широколицих племен вісло-дніпровського блоку культур гребінцево-накольчастої кераміки неолітичної доби – носіїв масивних середньоєвропейських одонтологічних варіантів. Внаслідок обмеженості джерельної бази, де зберігається чимало “білих плям”, ця теза поки що має характер гіпотези, для обґрунтування якої слід залучити додаткові дані як з антропології, так і сум іжних галузей знань.
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Сен 14 2011, 12:11
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



(IMG:http://s41.radikal.ru/i093/1109/33/3516e57fe655.png)

Таким чином, слов'яни демонструють близкість між собою. Крім того, вони ближче до своїх етнородичів балтів, ніж до германців.
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Фев 3 2012, 17:20
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Загальні риси давніх та формування сучасних слов'ян

"Етногенез східних слов'ян" Т.І. Алексєєва

(IMG:http://s017.radikal.ru/i415/1202/03/e79087025ad5.jpg)




"Походження народів Східної Європи за краніологічними даними" В.П. Алексєєв

(IMG:http://s017.radikal.ru/i411/1202/7d/ac8bdd89ad59.jpg)
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Окт 10 2012, 09:35
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2378
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Рейтинг світлої пігментації слов'ян (всі % показників сумовані; зверніть увагу, що % не від 100%, тобто це просто показник)

Рейтинг волосся

1. Білоруси (90%).
2. Поляки (75%)
3. Словаки та українці (73%).
4. Словенці (42%).
5. Хорвати (39%).
6. Боснійці (29%).
7. Серби та болгари (15%).



(IMG:http://s59.radikal.ru/i163/1210/4a/44ef07d0973e.jpg)



(IMG:http://s51.radikal.ru/i131/1210/54/7cfd75d8ea7b.jpg)



(IMG:http://s018.radikal.ru/i520/1210/72/b1e9876ea98f.jpg)
PMEmail PosterWWW
Top
0 Пользователей читают эту тему (0 Гостей и 0 Скрытых Пользователей)
0 Пользователей:

Topic Options ОтветитьНовая темаСоздать опрос

 


Текстовая версия