Powered by Invision Power Board


  ОтветитьНовая темаСоздать опрос

> Слов'яносербія, Донщина, Слобожанщина, полки, паланки
киянин
Отправлено: Дек 25 2014, 12:07
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2377
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Тема про українські землі, які зараз називають регіоном Донбас.
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Дек 25 2014, 12:07
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2377
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Дружківка

Перша згадка про Дружківку датується 1781 роком («Відомості про землі Катеринославського намісництва»).

Як повідає «Исторический обзор православной християнской церкви в пределах нынешней Екатеринославской епархии до времени формального открытия её»: «Дружківка — старожитнє запорізьке поселення. В старовинні часи там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після невдалого (для Російської імперії — П. Л.) Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, в Дружківці сиділо декілька престарілих запоріжців-характерників, харцизів, які були пов'язані з бахмутськими й Маяцькими козаками й одстрашували турецько-татарську орду, що з'явилася в цій місцевості. У 1768 і 1769 рр. запорожці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських).»

За однією з легенд, засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки козацький пост приблизно у першій половині сімнадцятого століття.

12 вересня 2008 року напередодні Дня міста був відкрито пам'ятник козакові біля міської ради. Ескізний проект пам'ятника зробив дружківський художник Віктор Федоренко, а втілив у життя задум художника скульптор Юрій Тотуз.

6 липня 2014 року місто у перебігу АТО було звільнене від проросійських мародерів та убивць силами Національної гвардії України та регулярними військами.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%....80.D1.96.D1.8F
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Дек 25 2014, 12:20
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2377
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



(IMG:http://s50.radikal.ru/i130/1412/41/a68ee5cbc9bc.png)

В.І. Мільчев

(Із "Малої енциклопедії українського козацтва)

СЛОВ'ЯНОСЕРБІЯ - військово-територіальна одиниця, яка існувала на півдні України паралельно з Новою Сербією з 1753 по 1764 рр. Засновниками її стали колишні полковники австрійської служби Живан Шевич та Райко Прерадович, які влітку 1752 р. на чолі двох переселенських груп прибули до Російської імперії з Баната. У 1753 р. їм було відведено землі у Бахмутській провінції: Шевичу по р. Лугані, а Прерадовичу між верхів'ями річок Сенжарівка, Міус та Біла. Відстань між двома поселеннями складала 100 верст. Реальне оселення нових мешканців у С. сталося лише навесні 1756 р. Кількість іноземців та членів їх родин, які були у числі першопоселенців С., не була великою - 1513 чололвік (за станом на 1755 р.). Етнічний склад був надзвичайно строкатим: серби складали 38%, волохи - 23%, болгари 8%, інші - 22%.

С. підпорядковувалася Військовій колегії. Передатною ланкою між генералітетом цього формування та колегією була Слов'яносербська комісія, яка діяла у м.Бахмуті з 1755 по 1764 рр.

Ротними селищами полку Шевича були Серебрянка, Красний Яр, Верхнє, Вергунка, Привольне, Кримське, Нижнє Підгірне, Жовте, Кам'яний Брід, Черкаське, Хороше, Калинівка, Троїцьке, Луганське. У полку Прерадовича у 1757 р. заселеними були лише 5 шанців (укріплених поселень): на р. Сіверський Донець, поблизу Серебрянки (роти полку Шевича), на р. Верхній Біленькій, на р. Нижній Біленькій, селище Боровське та рота на місці сучасного м. Горлівка Донецької обл. Частину цих населених пунктів було засновано раніше запорожцями (Вергунка,Черкаське, Підгірне).

У роки відсутності запорожців (1709-1734) сюди переселилося багато українських козаків з Слобожанщини, однодворців з центральних російських губерній; поширили свій вплив донські козаки. Утворена у Бахмутській провінції поблизу кордонів з Запорозькими Вольностями та Землями Війська Донського, Слов'яносербія була покликана прискорити взяття під контроль цих козацьких військ та їх остаточне включення до Російської імперії. Однак випадків відкритого протистояння з запорозьким Кошем, які мали місце у випадку з Новою Сербією, не спостерігалося. Не останню роль в цьому відіграв той факт, що С. була відокремлена від Вільностей низкою російських та українських поселень, що знаходилися під юрисдикцією центральної влади - Українською укріпленою лінією і Бахмутським козацьким полком.

На початок 1760-х років сама С., з притаманими їй рисами напівавтономного устрою, вже не відповідала централізаторському курсу внутрішньої політики, який вела Катерина ІІ. За наказом від 11 червня 1764 р. С. було включено до складу Новоросійської губернії; обєднані гусарські полки Шевича та Прерадовича від того часу складали єдиний Бахмутський гусарський полк.

Література: Посунько О.М. Історія Нової Сербії та Слов'яносербії. - Запоріжжя, 1998; Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVIII - первой половине ХІХ века (1719-1858 гг.). - М., 1976 .
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Дек 25 2014, 12:20
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2377
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Історія заселення Слов'яносербщини пов'язана з появою в XVI столітті на території між річками Луганню та Сіверським Дінцем сторожевих постів запорізького козацтва. Перша згадка про існування такого поста у Підгорному (теперешній Слов'яносербськ) відноситься до 1740 року. Інтенсивне заселення цього краю припадає на 50-60 роки XVIII століття. Сюди, на ще не займані плугом родючі землі, перебралися з дозволу російського уряду серби, хорвати, чорногорці, болгари, а також молдавани і поляки, з яких сербські полковники Іван Шевич та Райко Прерадович формували піші й кінні полки. Ці з'єднання мали охороняти південні кордони російської держави від наскоків турків і татар.

Територія між Луганню і Сіверським Дінцем почала називатися Слов'яносербією. Слідом за військовими поселеннями в Слов'яносербію почали переселятися селяни з Харківської, Чернігівської, Курської і Смоленської губерній, а також торгові люди з різних країв Росії, яких вабили пільгові умови торгівлі.
Приблизне розташування Нової Сербії та Слов'яносербії відносно сучасних Кіровоградської, Донецької та Луганської областей

Як у Новій Сербії, в Слов’яносербії поселено сербів з Угорщини (також болгар, волохів, греків й інших православних з Туреччини) для охорони від татар і турків та колонізації рідко заселених просторів лояльними російському уряду підданими і застереження заселення цих земель українцями з Гетьманщини, що межувала на сході із Слов’яносербією.

Серби були організовані на військовий лад, мали деяку автономію і являли собою два полки під проводом Райко Прерадовича й Івана Шевича (1 300 вояків), які відбували службу на Українській лінії.

Адміністративним центром Слов’яносербії було місто Бахмут.
Між військовими поселенцями і місцевим українським населенням та сусіднім Запоріжжям виникали постійні конфлікти.
1764 російський уряд ліквідував Слов’яносербію і включив її разом з Українською лінією до складу Катерининської провінції Новоросійської губернії.

Чужинецьке населення Слов’яносербії згодом асимілювалося з українським.

З 1753 до 1764 року Слов'яносербія існувала як автономна одиниця з центром в місті Бахмут і підпорядковувалась Сенату і Російській Військовій Колегії. У зв'язку з реорганізацією сербських військових полків в 1764 році Слов'яносербія увійшла до складу Катерининської провінції Новоросійської губернії, а з 1802 року - в Катеринославську губернію.
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Дек 25 2014, 12:29
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2377
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Старобільськ, північна Луганщина

Слобода Більська заснована 1686 українськими козаками на території Острогозького Слобідського полку. Згодом її перейменували в повітове місто Старобільске[3]. Із 1730-х селище називається Стара Біла. 1797 перейменоване на Старобільське, повітовий центр Слобідсько-Української, з 1834 — Харківської губернії. Статус міста має з 1938 року.

1802 Старобільськ відійшов до Воронезької губернії, а від 1824 року знову до Харківської. Населення міста Старобільська, за даними загального перепису 1897 року становило 13 123 осіб. До Старобільська примикають слободи Піщане, Заєрчанівська
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Фев 2 2015, 09:56
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2377
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



PMEmail PosterWWW
Top
0 Пользователей читают эту тему (0 Гостей и 0 Скрытых Пользователей)
0 Пользователей:

Topic Options ОтветитьНовая темаСоздать опрос

 


Текстовая версия