Powered by Invision Power Board


  ОтветитьНовая темаСоздать опрос

> Чому наших предків називали "сіверяни"?, Етногенез сіверян
240580
Отправлено: Сен 2 2015, 13:46
Цитата


експерт щодо тюрків
**

Группа: Пользователи
Сообщений: 95
Пользователь №: 11
Регистрация: 21-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 10



Чому наших предків називали «сіверяни»?

Микола Гриценко

Тисячоліття тому на наших землях проживало одне з давньоруських племен – сіверяни. Глинські та приворсклянські «севрюки» були відомі тут і в період, коли на Лівобережжі почала утверджуватися влада Речі Посполитої (ХVІ початок ХVІІ століття). Потім на Поворскля і Припсілля почали масово переселятися вихідці з Правобережжя, що тікали від панського гніту та турецького розорення. Нащадки сіверян розчинилися у масі новоприбулих, зараз про них нагадують хіба що прізвища Севрюк та назва відносино далекого від Зіньківщини міста Новгород-Сіверський.
З джерел відомо, що сіверяни жили в Придесенні і, частково, на півночі сучасної Полтавщини. «Повість минулих літ» про них говорить так: «а друзии сѣдоша по Деснѣ и по Сулѣ и нарекоша Сѣверъ». Під 859 роком в «Повісті» сіверяни згадуються серед данників каганату: «а Козары имаху на Полѧнѣх и на Сѣверѣх и на Вятичѣхъ по бѣлѣы вѣверицѣ ѿ дъıма». Сіверяни (під ім'ям «с-в-р») згадуються серед народів, підвладних хозарам і у власне хазарському джерелі - листі кагана Йосифа до іспанського вельможі Хасдая ібн Шафрута (Велика редакція).
Сам етнонім «сіверяни» звучить по-слов'янськи, проте в такому вигляді він з'являється в Лаврентіївському літописі лише в 884 році в зв'язку зі звільненням Олегом сіверян від хозарської данини (потім «слов'янізований» варіант етноніма зустрічається всього два рази). До того ж в Іпатіївському списку під цією датою наводяться варіанти написання Сѣвѧры і Сѣверы. До цієї дати суцільно вживається форма Сѣверъ (Лаврентіївський список) і Сѣверо (Іпатіївський список). Пізніший Іпатіївський список відображає перехід кінцевого -ъ в -о (по типу Псел-Псло, Ворскол-Ворскло, нарешті Дніпр-Дніпро) як суто лівобережного явища.
Щодо походження назви племені існують дві основні версії, які умовно можна назвати «іранською» і «слов'янською», що, незважаючи на різні гіпотетичні мови походження мають між собою багато спільного. Згідно «іранської» версії, назва племені може виводитися від скіфо-сарматського seu, (sew) - «чорний». Це повинно б пояснюватися позначенням півночі в іранському міфологічному світогляді (за нього «відповідав» чорний колір). З цим зазвичай пов'язують назву центру Сіверської землі - Чернігова, який в свою чергу походить від імені легендарного засновника - князя Чорного, а також Геродотових меланхленів (савдарати). Проте таке пояснення викликає ряд серйозних застережень. Сіверян і сарматів розділяє значний хронологічний інтервал. Сармати сходять з історичної арени в V в. Перші згадки про «сівер» маємо на чотири століття пізніше. До того ж основна маса переселених з Північного Кавказу алан жила на Сіверському Дінці, тобто не на південь, а на схід від ареалу роменско-волинцевських старожитностей; чому таке прізвисько отримали тільки предки сіверян, а не яке-небудь інше плем'я, що мешкало вздовж лісостеповій кордону східнослов'янського світу (так, чисто географічно для цього більше підходили в'ятичі, які проживали на північ від донських алан)?
Пояснення назви «сіверяни» зі слов'янської мови шляхом виведення з слова «північ» (сторона світла) також викликає заперечення. Це плем'я було далеко не найпівнічнішим з усіх східних слов'ян. Територія сіверян від Києва розміщувалася в основному на схід. До того ж, якщо це протиставлення, повинні бути якісь «південці», яких, звичайно, немає. Власне, сіверяни ніколи і не були найпівнічнішим серед східних слов'ян, оскільки сформувалися лише в VIII-IX століттях, тобто практично синхронно з іншими племенами; південніше від них на Лівобережжі ніяких слов'ян, які б могли назвати їх «сіверяни» не було. Ряд діалектологічний особливостей сіверської вимови, навпаки, знаходять південнослов’янські аналоги. Логічне пояснення такого парадоксу - зближення праслов'янського sĕverъ (північ) з уже існуючим етнонімом Сѣверъ.
Слід сказати, що є й третя, менш відома версія походження назви нашого племені. Вона стала відома завдяки здогадці Льва Гумільова, що назвав сіверян «обрусілими нащадками войовничих савар». Однак цей здогад так і залишився непоясненим. Ніхто з вітчизняних істориків всерйоз не розробляв цю версію.
В давньоруських літописах, як вже згадувалося, назву племені пишеться не характерно для слов'янського вимови - переважно в однині, форма «Сѣверяны» є рідкісною. Ще один варіант множини згадується в Іпатіївському літописі в контексті подій, коли князь Олег йшов походом «на Сѣвѧры и побѣды Сѣверы». Здається, ніхто, крім українського мовознавця Олексія Стрижака не звернув уваги на ці форми етноніма.
То хто ж такі савари? Історик Артамонов виводить цих азійських кочівників їх від тюркізованних угорських племен Західного Сибіру (назва цієї території на його думку також савірський спадок). Вперше про азіатському народом Савар (Σαυάροι) згадує античний вчений Птолемей. У II ст. н.е. він їх локалізує досить невизначено - західніше Уральських гір. Стефан Візантієць (VI століття) поміщає народ «Сапір» ще далі на захід - в Понтійскій Скіфії. В інших джерелах фігурує Подоння і Північний Кавказ.
Ще одне ранньосередньовічне західне джерело - «Баварський географ» в переліку відомих йому народів згадує себбірочів (Sebbirozi), в яких було 90 міст. Що стосується народу Sebbirozi, то як вказує російський історик Антон Горський, його неможливо пояснити зі слов'янських мов. Сусідство з Unlizi (уличами) може вказувати на тюркомовний народ, що мешкав на південь від останніх. Згадок про саме слов'янське племені сіверян в тексті «Баварського географа» немає, що може пояснюватися як віддаленістю цього регіону, так і несформованістю на рубежі VIII-IX століть племінного союзу сіверян.
Ще одні «сівери» жили на Балканах, на північному сході Болгарії і подібність причому саме в цей регіон спостерігалися міграції наших сіверян. Балканські мотиви простежуються в ряді назв ареалу проживання сіверян, зокрема й на історичній Полтавщині. Для порівняння: Переяслав (місто Преслав - центр території балканських сіверів), Дунай (притока Многи, басейн Сули), Альта (мовознавець О.Трубачов співвідносить її з лівим притокою Дунаю - Олтом). Олексій Стрижак також вказує на можливість балканського сліду в назвах Ромни (ця ж основа в городища Римів, місцевості Рим), Волхівці, Волошинівка (волохи - давня назва романізованого населення, а також греків).
Звідки ж узялося плем'я сіверів на Балканах і яке воно має походження? Назва племені вперше згадується в зв'язку з переселенням сюди булгарської орди хана Аспаруха - в 660-х роках: «Болгари ж помітили і переслідували їх, дуже багатьох винищили мечем, багатьох поранили, гналися за ними до Дунаю, переправилися через цю річку, і прийшовши в Варну, так званої поблизу Одісси, побачили тут плоску землю, з усіх боків огороджену з тилу рікою Дунаєм, з боків гірськими тіснинах і Понтійським морем, оволоділи сімома колінами слов'ян, що живуть тут, і сіверян, поселили на східній стороні в тіснинах берегових, а інших, наклавши данину, поселили на південь і на захід до самої Аварії». Як бачимо, візантійський історик Феофан протиставляє сіверів і «союз семи племен» слов'ян. Сівери, до їх відселення болгарами, мешкали на порівняно невеликій території між Нижнім Дунаєм, Чорним морем і Балканськими горами. Цей регіон здавна був стиком двох світів - варварського і греко-римського. В VI-VII століттях Подунав'я зазнало активну слов'янську експансію, згодом тут з'явилися постійні поселення прибульців з півночі.
Внаслідок особливостей природних умов, ця невелика зона (сучасна Добруджа) була також сприятливою і для ведення напівкочового господарства, що здавна привертало сюди номадів. Очевидно, тут було поліетнічне населення - тюркські та інші конфедерати. Місцеві гуни і булгари були активними учасниками антіімператорского повстання під проводом Віталіана в 513-514 роках. Крім гунів і протобулгар незабаром в Нижній Мезії з'являються і авари. Очевидно тут вкорінюється постійне тюркське населення, оскільки той же Феофан вказує, що в 562 році фракійські гуни взяли місто Анастасіополь на кордоні з Персією. Характерно, що гуни названі саме «фракійськими», тобто місцевими.
Не слід категорично виключати і можливості поселення тут якоїсь групи власне савір. Угорський вчений Сімоні вважає, що болгари представляли собою особливий народ, що проник до Європи тільки в 60-х р V в. разом з іншими племенами того ж походження - савірами і оногурами. Згідно з повідомленням Пріска Панійський «Близько цього часу (в 463-му році - М.Г.) до східних римлян прислали послів сарагури, уроги і оногури, племена, виселені з рідної землі внаслідок ворожої навали Сабіров, яких вигнали авари». Частина савір могла прийти в Придунав'я дещо раніше авар, тікаючи від них.
Плутанину в етнічних назвах пояснити нескладно, адже савіри - це, фактично, одне з булгарських племен, саме його етнонім служив часто позначенням різних етнічних утворень прикаспійських варварів у першій половині VI століття. У багатьох творах античних істориків бачимо назви гуни-савіри, гунами називають булгар, савір, хозар і т.п. Згадкою про давній загадковий кочовий народ є назви родів ряду тюркських народів і груп: у хазар, поволзьких булгар, у туркмен (в останніх - сувари, саварджали). Ця традиція виявлялася і в іменах: один з ханів Дунайської Болгарії носив характерне ім'я Севара (правив у 738-753 роках); слід сказати, що серед ранньосередньовічних слов’ян склалася навіть певна традиція користуватися тюркськими іменами.
Як би там не було, версія про ослов'янених тюрків (можна допустити і зворотне - слов'ян, які під тюркською впливом прийняли їх етнонім, як це було пізніше з прийняттям фракійськими слов'янами етноніма «болгари»), що мешкали в VI столітті на території сучасної Добруджі, має право на своє існування. Чи не на користь чи цього говорить той факт, що сівери добровільно взялись допомагати орді Аспаруха встановлювати свою владу у Фракії, залишаючись вільними? Відомо, що в VII столітті хвилі «слов'янського моря» то накочувалися за Дунай, то відступали на північ. А чи не викликана поява деснянських сіверян міграцією з придунайського регіону? Звичайно, все вищезазначене лише гіпотеза, яка не претендує на виключну істинність. Але іноді слід задуматися над слабкими місцями загальноприйнятих версій історичних подій.
PMEmail Poster
Top
киянин
Отправлено: Ноя 24 2015, 09:40
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2370
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Одним з лідерів балканських сіверів був Славун - ім'я виразно слов'янського походження. На відміну від Союзу 7 Племен, сівери могли здобути більше привілеїв через те, що були антами - змішаним слов'янським племенем з помітним північно-іранським впливом, володіли тактикою кінного бою, отже, були корисними на напрямку оборони зі сторони північно-чорноморського степу.

http://oldrushistory.ru/library/Sergey-Ale...V-VIII-vekov/83

http://oldrushistory.ru/library/Sergey-Ale...V-VIII-vekov/49
PMEmail PosterWWW
Top
0 Пользователей читают эту тему (0 Гостей и 0 Скрытых Пользователей)
0 Пользователей:

Topic Options ОтветитьНовая темаСоздать опрос

 


Текстовая версия