Powered by Invision Power Board


  ОтветитьНовая темаСоздать опрос

> Гуцули, бойки, лемки, Етногенез, традиції, культурні риси
киянин
Отправлено: Сен 22 2019, 12:35
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2382
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



У Карпатах живуть нащадки кельтів
Четвер, 23.09.2010 | 16:503090 1
Чарівна й цікава природа Карпатських гір. Не менш цікавими є етнічні групи, які населяють цей регіон, що з давніх-давен тягнеться до своєї корінної культури і етнічних законів буття. Це можна прослідкувати у повсякденному житті, в традиціях, святах і обрядах горянина, в його народних промислах і, навіть, ставленні до роботи, яке відбувається на тлі усвідомленої людської турботи про збереження рідної природи цього неповторного краю.

До етнічних груп Карпатського регіону належать гуцули, бойки та лемки.

Ареал розселення гуцулів окреслюється такими кордонами: на півдні він межує з Румунією, на півночі та північному сході – з Прикарпаттям, на заході з Бойківщиною. Згідно з сучасним адміністративно-територіальним поділом України це Верховинський та південні частини Надвірнянського і Косівського районів Івано-Франківської області, Путильський та південна частина Вижницького районів Чернівецької області, Рахівський район Закарпатської області.

Є декілька версій походження назви «гуцул». Одна з гіпотез бачить коріння гуцулів у повстанському русі опришків (так званих гуців), що розгорнувся в 17-18 ст. серед карпатських горян. Провідною галуззю господарства цієї етнічної групи було скотарство і, особливо, вівчарство.

Лемки – це західноукраїнська етнографічна група українського народу, що мешкає по обох схилах Бескидів між річками Сян та Попрад західніше від річки Уж. Теперішня територія Лемківщини – це Перечинський район та південна частина Великоберезнянського району Закарпатської області, а також гірська частина південного сходу Польщі.

Щодо походження лемків та етимології цієї назви, то більшість дослідників погоджується з тим, що вони є одним із відгалужень давньослов’янського племені білих хорватів, які в 6-7 ст. мешкали у Західних Карпатах. Пізніше вони частково мігрували, частково змішалися з іншими східнослов’янськими племенами, прийнявши назву русів, русинів – жителів Київської Русі. Має поширення і більш давня гіпотеза. Вона пов’язує етнонім «лемки» з прізвиськом, яке нібито давали їм сусіди через уживання частки «лем» у значенні «лише».



І ще одна етнографічна група українців, яка мешкає у центральній і подекуди в західній частині Українських Карпат – це бойки. Територія їх заселення сучасні Долинський та частина Рожнятівського району Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, частина Стрийського, Дрогобицького, Самбірського, Старосамбірського районів Львівської області, а також Воловецький, Міжгірський та частина Великоберезнянського районів Закарпатської області. Тобто територія НПП «Синевир» теж належить до території Бойківщини.

Деякі етнографи розцінюють бойків як прийшле населення – одне з кельтських племен, які у 6 ст. розташувались на території сучасних Австрії, Чехії, Словаччини та південної частини Німеччини. Давні історики (зокрема, візантійський імператор Константин Порфірогенет) доводять, що у складі кельтів було і плем’я боїв, котре у 1 тисячолітті н.е. переселилось на Балкани і, вочевидь, у Карпати. Інші історики вважають, що назва цієї етнічної групи походить від можливого засновника роду Бойка, або пов’язує з її мовно-діалектичними ознаками, зокрема уживанням «бое» у значенні «так». Про східнослов’янську основу бойків свідчать їхні традиційна культура, система вірувань, повір’їв та уклад життя.

Усе локальне розмаїття традиційної культури бойків ґрунтується на загальноукраїнській культурі, витоки якої сягають давньоруських історичних шарів. Етнічну своєрідність цієї групи визначила, насамперед, специфіка їхньої господарської діяльності – переважно вирубно-вогневе господарство. Воно зумовлювало простоту в усьому: не білені, а нерідко й курні, з високими дахами хати, своєрідно-архаїчний одяг (холошні, вуйоші, гуні та лайбики ). І разом з тим – неповторна дерев’яна храмова архітектура.
(IMG:http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0-%D0%93%D1%83%D1%86%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8-20-%D1%81%D1%82..jpg)
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Сен 22 2019, 12:36
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2382
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



http://narodna.pravda.com.ua/history/4cea4...0e0/view_print/

Походження етноніму "бойки" залишається однієї із загадок української етимології. Його пробували виводити із російського "бойкий", діалектної частки "бойє", від форми звертання до Бога "Богойку", від імені Бой, від волоського слова "боєм" -віл.

Та все більше прихильників знаходить гіпотеза про походження бойків від кельтського племені боїв, які в VI ст. заселяли території сучасник Австрії, Чехії, Словаччини. На користь кельтського (гальського) сліду в західноукраїнській історії свідчать такі факти як одна із версія походження назв "Галич", "Галичина", наявність в ужитковому мистецтві рослинних орнаментів, залишки культу рослин (наприклад, новобудову вінчають "косицею", використовують її й під час таких обрядів як весілля, на релійні свята "маять" хати гілками дерев...). Останніми роками проводився порівняльний аналіз генетичного матеріалу представників української діаспори у США та Канаді (а це в основному вихідці саме з Галичини, в т.ч. і з Бойківщини) - дослідники зійшлися на тому, що є підстави твердити про спільних предків названих українців та нащадків західноєвропейських кельтів (шотландців, ірландців...). Топонімами, пов"язаними з боями-кельтами вважають і чеську "Богемію" і німецьку "Баварію". Є історики, які виводять останню назву як земля "Боїв-аріїв"...?

Осягнути такі історичні глибини, відповісти однозначно на всі запитання, наразі, не під силу сучасній науці, однак, якщо припустити, що бойки, в тій, чи іншій формі, пов"язані з кімерійцями (кімрами), боями (кельтами), то якими саме були ці зв"язки? Напрошується кілька схем взаємовпливу: 1) бойки – це залишки асимільованих слов"янами кельтів, які залишились у Карпатах; 2) бойки – нащадки слов"янських племен білих хорватів, на яких позначився вплив потужної на той час кельтської матеріальної і духовної культури.

Водночас, як видається, має право на існування й ще одна теорія, яку поки-що ніхто однозначно не довів, але й нема чітких фактів, які б її спростовували. Кімерійці, насправді, були прямими предками праслов"ян, а отже і українців, які надалі неодноразово мініли свою назву (у зовнішніх джерелах): називались то скіфами, то сколотами, то сарматами, то склавінами, то антами, аж поки світ сприйняв загальне означення союзу племен – слов"яни. Та було одне із самобутніх слов"янських племен -"бої", яку пронесли своє ім"я майже без змін до сьогоднішніх днів і тепер звуться бойками...!?

Відмінності між сучасники гельськими мовами і нашою пояснюються частковою подальшою асиміляцію західних галів-кельтів тими племанами, з якими вони зустрічались в процесі свого просування місць теперішнього проживання.

Ще інформація для роздумів: дані філологів, які вичленовують у бойківській говірці "екзотичні та малозрозумілі" слова, що кореспондуються із словниками фіно-угорських народів, нещодавно стали підтверджувати і генетики. Генетики зі США, вказують на далеку, але очевидну спорідненість бойківського населення із... приуральськими удмуртами. І це лише частина проблематики контактів бойків та всього Карпатського регіону із фінськими народами. Вочевидь, вони набагато давніші за контакти з самими мадярськими племенами, які прийшли на ці терени лише у ІХ столітті по Р.Х. Отже, терени проживання давніх бойків-кельтів були набагато ширшими на схід, аніж вважалось досі – вони межували із предками теперішніх російських фіно-угорських народів.

Скупі на фіно-угорські знання українські історики розбагатіли на ще одну версію походження назви народу комі, окремі з них твердять, що його прабатьками були кіммерійці, а ті у свою чергу – єгиптян. Український історик Віктор Янович виступив у газеті "День" (N181 від 5.10.2002) з доволі контраверсійним матеріялом "Скіфи і кіммерійці у лабіринтах Кліо". "Єгиптяни називали словом "кемет" родючу суміш водоростей та землі, яку приносив на їхні поля Ніл, а свою країну називали "Кеме". (Чим вам не Комі?) Тому, можливо, назва кіммерійці (кемерійці) означала – єгиптяни.

Далі – більше: " Згодом кіммерійців ставало дедалі більше, а народу – все важче утримувати цю еліту. Порівняно з нею влада скіфів, які самі займалися потрібною для їхніх підданих роботою (торгівлею), була благом. Для зменшення гніту над підданими кіммерійці почали вдаватися до грабіжницьких набігів на сусідні народи, що зафіксовано в історичних анналах. Але це не усунуло їхнього антагонізму з підданими. І тому, коли скіфи, які пішли на схід, стали сильніше та вирішили повернутися на батьківщину, можливо на заклик її населення, то останнє не стало підтримувати кіммерійців і ті, не чекаючи скіфів, панічно втекли. Значна їх частина втекла у Західну Європу. Саме до цього часу відноситься поява в Європі кельтів. Від єгипетських воїнів кельти успадкували агресивність, від "трипільців" – демократичність, високий статус жінки, характерний орнамент, яким вони прикрашали свої щити, одяг та тіла. Древні автори (Посідоній з Апамеї, Стабон, Діодор, Плутарх) ототожнювали з кіммерійцями кімврів Частина кіммерійців, ймовірно, осіла в Криму, де залишилося багато пов'язаних з ними топонімів. Можливо, якась їх частина втекла на північ, де позначила свою присутність такими топонімами як м. Кемі, ріка Кемійоки, озеро Кеміярві в Фінляндії, м. Кемері в Латвії, річка і місто Кемь в Карелії, ріка Кема у Вологодській обл., м. Кімри на Волзі, ріка Кама – притока Волги, назвами народів комі та череміси (нині марійці) "...

Це були фрагменти історії далекої, що ж було в ближчі до нас часи? Бойки зберегли багато старовинних звичаїв і обрядів. Основні галузі традиційного господарства бойків – гірське скотарство та землеробство, лісові промисли та солеваріння, ремесла та художні промисли. В сучасних умовах бойки займаються переважно землеробством і тваринництвом, працюють на лісо- і нафторозробках, розвинені художні промисли, існує курортна галузь.
PMEmail PosterWWW
Top
киянин
Отправлено: Сен 22 2019, 12:39
Цитата


експерт Засновник форума
*****

Группа: Администраторы
Сообщений: 2382
Из: Київ
Пользователь №: 1
Регистрация: 12-Апреля 10
Статус: Offline

Репутация: 25



Гуцули — нащадки бастарнів, а бойки – венетів?
MARCH 18, 2013
До сьогодні історична та суміжні з нею науки не давали чіткої відповіді про походження двох українських субетносів – гуцулів та бойків. Про етногенез перших суперечки тривали ще з позаминулого століття до наших днів, обростаючи різними гіпотезами й теоріями,які, втім, не мали відповідного наукового обґрунтування. Здається, сьогодні цю прогалину заповнено у фундаментальній праці Віктора Кирія та Любомира Сікори «Етногенеза арійських та до індоєвропейських народів». На наш погляд, згадана розвідка дещо па-іншому та несподівано висвітлює питання етноегези праукраїнців у контексті етногенези арійських та до індоєвропейських народів. З цієї точки зору привертає увагу теза про спільне коріння трьох етносів – фракійців, кельтів та слов»ян, яка підтверджується письмовими та археологічними матеріалами. Генезис згаданих народів відбувався на території нинішньої України і саме звідси тривала експансія цих етносів у Західну Європу, на Балкани та Індостан. З цього випливає важливий висновок, що наші пращури не були прийшляками з іранського нагір»я, а брали активну участь у цивілізаційних процесах Європи.

Віктор Кирій та Любомир Сікора також висловили власний погляд на етногенез гуцулів та спробували зясувати походження цього етноніма. Тим більше, що на сьогодні, з огляду на відмінний від власне українців антропологічний тип гуцулів ,побутують припущення про їх походження від кельтів, даків, римлян, волохів, сарматів тощо. Й справді, чимало звичаїв та обрядів гуцулів,які досі збереглися у їхньому середовищі, — це ремінісценції кельтсько-фракійських мотивів. Зокрема, мелодика пісень цього етносу близька до ірландського фольку,а відомий танець аркан прямо перегукується з не менш відомою застільною пісенькою бретонців та ірландців «Пий, сидр, Лау». Гуцульські обереги – натільні хрести – згарди – також подібні до так званих кельтських хрестів. А вигін худоби на полонину та запалювання величезних багать, між яких проганяли стада, нагадує кельтське свято Бельтайн, яке відзначали першого травня. Гуцульські ж трембіти чимось нагадують бойові сурми кельтів – карникси. Так само як кельти, гуцули пускали річками розписані великодня яйця, які мали потрапити на острів благоденства, де проживали загадкові рахмани. У міфології кельтів таким островом є Аваллан – прообраз Атлантиди.

Отож, на думку Кирія та Сікори, предками наших гуцулів слід вважати племінне об»єднання бастардів, які ще до початку нової ери були локалізован у Нижньому Подунав»ї, Середньому Подністров»ї та на Балканах,зокрема, межуючи зі скордисками – кельтським племенем в ареалі рік Сава і Драва. Проте й самі бастарди не мають однозначної етнічної приналежності, бо одні античні автори вважали іх германцями, другі – кельтами, треті – гетами, тобто північними фракійцями. І,власне, кожен з авторів був по-своєму правий, оскільки у випадку з бастарнами маємо широке полі етнічне утворення, в якому був присутнй і кельто-фракійський компонент, і сарматський, абсорбовані згодом на місцевому праслов»янському грунті. Навіть сама назва «бастарни» означає «змішаний», «полукровок». Проте домінуючими у цієї народності все ж виявилися гето-дакійські та сарматські риси, тому антропологічний тип гуцулів близький до антрополічного типу нинішніх осетин — прямих нащадків давніх сарматів,які майже у чистому вигляді зберегли свій генофонд. У зв»язку з цим варто звернути увагу, що первинна самоназва гуцулів – гут сул,де гут є назва готів, а «сул» з фракійської – гайок. То,можливо, десь тут криється таємниця походження етноніму гуцул?

А ось щодо іншого українського субетносу – бойків, то коріння його сягає до прикарпатських венетів, які були нащадками пост атлантичного іберо-лігурського етносу.Таємничі карпи, неври були галузками венетів, а відтак разом з племенами боїсків брали у часть у творення етногенези бойків. Якщо вдатися до аналогій, то іберський тип сьогодні найкраще зберегли баски і навіть їхня мова більш споріднена з деякими мовами народів Кавказу, ніж з,власне, нинішніми європейськими мовами.

http://keltic-yard.com/guculi-nashhadki-ba...-bojki-venetiv/
PMEmail PosterWWW
Top
0 Пользователей читают эту тему (0 Гостей и 0 Скрытых Пользователей)
0 Пользователей:

Topic Options ОтветитьНовая темаСоздать опрос

 


Мобильная версия